10 вересня (23 вересня) в православному календарі відзначають день пам’яті святих мучениць Минодори, Митродори і Німфодори. Вони народилися в християнській родині у Віфінії. Змалку сестри дотримувалися християнської віри і прагнули присвятити життя молитві.
Сестри були дуже близькими між собою. Вони вирішили залишити світське життя й оселилися неподалік міста Пруси. Там усамітнилися в різних місцях для молитви. Час проводили в пості, духовних роздумах і служінні Богові.
Згодом про їхню побожність стало відомо місцевим жителям. Люди почали звертатися до сестер із проханнями про молитву. Відданість християнській вірі привернула увагу представників влади.
У той період у Римській імперії християни зазнавали переслідувань. За переказами, правитель області наказав привести сестер до суду і змусити їх відмовитися від християнської віри. Спочатку до правителя привели Минодору. Їй пропонували зректися Христа та отримати багатство й почесне становище. Дівчина залишилася непохитною. Після жорстоких катувань вона загинула за свою віру.
Після смерті Минодори до суду привели Митродору. Її також намагалися переконати відмовитися від християнства, але сестра не піддалася погрозам і не зреклася Бога. Останньою постала перед правителем Німфодора. Побачивши, що її сестри загинули, вона не злякалася і також залишилася вірною Христу. Німфодора прийняла мученицьку смерть.
Народні звичаї, прикмети та заборони цього дня
За старим календарем 10 вересня в Україні вшановують пам’ять Мойсея Мурина. Він жив у IV столітті в Єгипті. У молодості вів гріховне життя, але згодом щиро покаявся, прийняв християнство і став ченцем. Мойсей Мурин відомий суворим подвижництвом, молитвами та боротьбою зі спокусами.
Народні прикмети цього дня такі:
- Суха погода цього дня — до пізніх осінніх заморозків.
- Листя на дубах міцно тримається — чекали на холодну зиму.
- Біла цвіль уздовж лісових стежок — до багатого врожаю грибів.
Однією з головних заборон цього дня вважали безлад в оселі. Вважалося, що бруд, розкидані речі та занедбаність можуть накликати на родину непорозуміння, сварки й постійні конфлікти. Тому день радили починати з прибирання та наведення ладу в домі.
Від цього дня, за народними уявленнями, вже дозволялося приступати до заготівлі горобини. Предки ставилися до цього дерева з особливою повагою і вважали його символом жіночої сили. Горобиновими гілочками прикрашали наречених, використовували їх під час весільних обрядів і вірили, що дерево здатне зміцнювати подружні стосунки. Також горобині приписували особливу магічну силу — нібито вона могла відкрити людині дар передбачення.
