Наземні роботизовані комплекси вже стали частиною логістики та евакуації на лінії зіткнення. У серпні школа НРК KILLHOUSE Academy отримала важкий комплекс Protector. Його передала компанія «Українська бронетехніка»: один апарат пішов на навчання, другий — до бойового підрозділу 3-го армійського корпусу.
Засновник школи, офіцер батальйону НРК 3 ОШБр Віктор Павлов (позивний «Старк») і військовий батальйону з позивним «Брокер» розповіли, як великий комплекс увійде в підготовку курсантів, як живе заклад без стабільного державного фінансування і чому наступним кроком має стати окрема школа інженерів.
- Protector стане демонстраційною платформою: курсанти знайомитимуться з роботою великого комплексу.
- Школа працює на фандрейзингу. Ваучерна модель компенсації навчання досі не запрацювала.
- Черга на курси скоротилася з шести до чотирьох місяців.
- Мета закладу — роботизувати підрозділи Сил оборони й готувати фахівців з ремонту НРК.
Великий комплекс: логістика без людей і ціна розміру
У школі Protector використовуватимуть як навчальний макет. Курсантів навчатимуть працювати з великою платформою, а не лише керувати малими машинами.
Тактика великих НРК, за словами Павлова, будується на підвезенні. Комплекс доставляє значний обсяг вантажу до проміжних точок. Там його перевантажують на менші машини, які вже розвозять майно по позиціях. Крім того, Protector може підвозити ближче до району застосування самі наземні дрони й частково замінює пікап.
«Головна перевага великих НРК у тому, що вони можуть перевозити значні обсяги вантажу й долати великі відстані», — зазначив Павлов.
Є й зворотний бік. Чим більша платформа, тим складніше її замаскувати й тим легше виявити з повітря. Зростає ризик ураження. Великий комплекс важче транспортувати, зберігати й ремонтувати: для нього потрібно більше місця.
«Умовно кажучи, у гаражі вже не помістяться чотири НРК – лише один», — навів приклад засновник школи.
Школа працює на благодійній підтримці фондів, донорів і виробників. Формальний механізм державної компенсації з’явився ще в жовтні 2024 року: Кабмін ухвалив постанову №1129 про сертифікацію шкіл операторів безпілотних систем. У серпні 2025-го його поширили на наземні та водні комплекси. За задумом військовослужбовець отримує ваучер, обирає школу, складає іспит, а держава відшкодовує вартість підготовки.
На практиці екзаменатори приймають іспити й підписують рекомендації на військово-облікову спеціальність. Компенсацій заклади не отримують.
«Для запуску системи потрібні офіційне державне замовлення на підготовку операторів, відповідні бюджетні кошти та контракти зі школами. Поки цього немає, ваучерна модель залишається лише на папері», — пояснив Павлов.
Щодня школа самостійно забезпечує техніку для занять, зв’язок, інструменти, запчастини й ремонтну базу.
Дві тисячі випускників і ставка на інженерів
Відкриття школи ініціювали представники Третього армійського корпусу. За словами «Брокера», саме цей корпус має найбільший досвід застосування НРК серед підрозділів Сил оборони.
«Наш друг «Старк» заснував цю школу з ідеєю того, що Третій армійський корпус має найбільше досвіду, має найкраще розуміння, що таке НРК, як він використовується», — розповів «Брокер».
Заклад закінчило близько двох тисяч людей, переважно військових. Паралельно школа проводить платні курси для цивільних: це допомагає утримувати інфраструктуру й поширює ідею роботизації війська.
Основний акцент підготовки — логістичні місії. Їх можна впроваджувати вже зараз. Курсантів також знайомлять із роботою турелі та інженерними завданнями, зокрема мінуванням. Зростання спроможності школи скоротило чергу з шести місяців до чотирьох.
Окрема проблема фронту — евакуація загиблих із кілзони. НРК здатен вивезти тіло, але спочатку його треба завантажити на платформу. Поруч часто немає піхоти, яка могла б зробити це без ризику. Тому дистанційним має бути не лише вивезення, а й завантаження.
«Серійних засобів, які повністю виконують це завдання, зараз немає», — зазначив Павлов.
У школі техніку ділять на три категорії. Малі комплекси йдуть на мінування або камікадзе. Середні виконують логістику чи евакуацію. Великі працюють на масштабне підвезення, витягання інших машин або розмінування спеціальними колесами. До платформи можна прикріпити маніпулятор і дистанційно ставити розтяжки чи сітки.
«95% усіх місій НРК, які виконуються, – це логістичні місії», — сказав «Брокер». Евакуаційні виїзди трапляються рідше: вони складніші технічно й психологічно.
Головний план школи — нарощувати підготовку, доки не роботизують усі підрозділи. Паралельно заклад відкриває інженерний напрям: фахівців, які обслуговують, ремонтують і адаптують комплекси до бойових завдань. Такі люди потрібні і в частинах, і в майстернях.
«Це важливо не лише для війська: підготовка інженерних фахівців загалом сприятиме зміцненню українського оборонно-промислового комплексу», — додав Павлов.
