Населені пункти відзначили під час серпневого візиту очільниці UN Tourism до України. Ворохта підходить тим, кому потрібні активність і курортна інфраструктура. Урич — прихильникам історії та незвичайних пам’яток. Колочава — тим, хто хоче глибше пізнати культуру Карпат. Синевирська Поляна — людям, які шукають природу й маршрути серед гір.
Український туризм змінюється не лише через війну. Змінюється й те, як громади презентують себе країні та світу. Одним із показників такого визнання став проєкт Best Tourism Villages, який реалізує UN Tourism — спеціалізована структура ООН у сфері туризму. Ідея програми ширша за вибір красивих місць для відпочинку.
До переліку потрапляють сільські громади, які показують, як туризм підтримує місцеву економіку, зберігає традиції, спадщину й природне середовище. Ініціативу започаткували у 2021 році. За перші роки вона зібрала сотні заявок із різних країн.
Для України історія почалася у 2024 році. Тоді до мережі Best Tourism Villages увійшли Ворохта на Івано-Франківщині та Урич на Львівщині. Їхні заявки відібрали серед більш ніж 260 учасників із понад 60 країн. Наступного року список поповнили закарпатські Колочава та Синевирська Поляна. За підсумками 2024–2025 років Україна має чотирьох представників у цій мережі.
Про статус знову заговорили у серпні 2026 року. Україну з одноденним офіційним візитом відвідала генеральна секретарка UN Tourism Шайха Насер Аль-Нувайс. Це був перший за час повномасштабної війни візит керівниці організації й перший за десять років приїзд генерального секретаря UN Tourism до України. Під час візиту представники організації, Державного агентства розвитку туризму та громад обговорювали майбутнє галузі й уже наявні результати. Окремо згадали чотири села з міжнародним визнанням.
Статус має практичне значення. У концепції Best Tourism Villages туризм розглядають як інструмент розвитку сільських територій. Йдеться про партнерів, робочі місця, локальний бізнес, інфраструктуру й збереження ідентичності. Критерії стосуються не лише пам’яток. Важливі культурні й природні ресурси, сталість, інфраструктура, соціальна та економічна складові, участь громади й реальна користь туризму для території.
Українські громади вже використовують досвід попередніх переможців. У 2026 році Україна подала ще п’ять заявок. Серед кандидатів — Опішня на Полтавщині, Вигода та Криворівня на Івано-Франківщині, Меджибіж і Китайгород на Хмельниччині. Результати відбору очікують наприкінці року. Чотири нинішні переможці стали частиною ширшого процесу, у якому громади вчаться працювати з міжнародними туристичними стандартами.
Ворохта, Урич, Колочава і Синевирська Поляна різні за характером. Одна відома спортивною історією та залізничною архітектурою. Друга — середньовічною фортецею на скелях. Третя збудувала туристичний образ навколо музейної спадщини. Четверта стала воротами до відомого природного об’єкта Карпат. Спільне інше: турист приїжджає не лише подивитися краєвид, а отримати природний, історичний, етнографічний або спортивний досвід.
Ворохта і Урич: курортна спадщина та скелі Тустані
Ворохту часто асоціюють із гірськолижним відпочинком. Її туристична історія старша за сучасні лижі й котеджі. Селище сформувалося як дестинація на початку XX століття, коли сюди прийшла залізниця. З’явилися готелі та пансіонати. Гірське повітря й ландшафти приваблювали відпочивальників з різних частин Європи.
Залізниця змінила долю поселення. Віддалене гірське село стало курортом. У міжвоєнний період Ворохта здобула славу центру зимових видів спорту. Її порівнювали із закордонними курортами. Перший лижний трамплін збудували у 1922 році. Він став майданчиком для змагань зі стрибків. Пізніше об’єкт реконструювали. Спортивна спадщина й досі формує образ селища.
Їхати сюди лише взимку вже немає сенсу. Ворохта лежить приблизно на висоті 850 метрів над рівнем моря, на берегах Пруту, серед лісів і гір. UN Tourism відзначає мережу піших та екологічних маршрутів, велосипедні напрямки, природні локації й архітектурні пам’ятки. У теплий сезон замість лиж приходять походи, прогулянки й знайомство з карпатською архітектурою.
Окремий магніт — старі залізничні віадуки. Кам’яні мости давно стали впізнаваною візуальною асоціацією з Ворохтою. Це частина історії про те, як наприкінці XIX — на початку XX століття Карпати входили в транспортну систему Центральної Європи.
Посилюється й екологічний туризм. Працювали над доступністю болота Рудяк — екосистеми, де мешкають понад 200 видів організмів. Облаштували дерев’яний пішохідний місток, місця для відпочинку та освітлення. UN Tourism також відзначає цифрові інструменти, зокрема віртуальні тури й 3D-мапу.
Визнання Ворохти логічне в логіці Best Tourism Villages. Тут поєдналися курортна історія, гуцульська культура, спорт, гори, ліси, залізнична архітектура та сучасні маршрути. Поїздка не зводиться до одного популярного місця й можлива і взимку, і влітку.
Урич потрапив до Best Tourism Villages у 2024 році разом із Ворохтою. На перший погляд село здається скромнішим за відомі курорти. Проте саме тут розташований історико-культурний комплекс наскельної фортеці Тустань. Скелі та залишки укріплення стали головним символом села.
Тустань відома як середньовічний оборонний комплекс, пов’язаний із системою укріплень і торговельними шляхами Карпат. Особливість пам’ятки — поєднання природних скель і рукотворних конструкцій. Від дерев’яної фортеці збереглися сліди на камені: пази та отвори, за якими відтворюють вигляд споруди. Турист бачить не лише руїни, а ландшафт, який сам був частиною оборони.
Урич показав, як невелика громада може здобути міжнародне визнання через роботу зі спадщиною, а не через велику кількість готелів. Основу заявки сформували проєкти та музейні продукти заповідника «Тустань», громадської організації та фестивалю середньовічної культури «Ту Стань!». Фестиваль показує історію через живу реконструкцію, а не лише через стенди.
Ще одна риса Урича — бойківський культурний контекст. Збереглися традиції, дерев’яна архітектура, кухня й обрядовість. Вони доповнюють історичний образ Тустані. Село цікаве тим, хто хоче поєднати візит до фортеці з повільним знайомством із Карпатами.
Колочава і Синевирська Поляна: музеї, шафран і екотуризм
Колочава має інший характер. Якщо Ворохта продає гори, спорт і курортну історію, то Колочава ставить на пам’ять. Її називають «селом десяти музеїв». Об’єкти розповідають про різні періоди життя Закарпаття: від побуту селян і шкільної освіти до політичних змін XX століття. Поєднання природи й культурних продуктів стало однією з причин статусу Best Tourism Village 2025. У програмі UN Tourism громаду розглядають як приклад використання спадщини для сільського туризму.
Один із найвідоміших об’єктів — комплекс «Старе село». Це не класичний музей із вітринами. Простір відтворює фрагменти старого закарпатського села й показує повсякденне життя. За даними джерела, комплекс отримував перше місце на всеукраїнському конкурсі громадських музеїв у номінації про традиції й звичаї.
Навесні поблизу комплексу та в долині цвіте шафран Гейфеля, який у побуті називають крокусом. Період цвітіння зазвичай припадає на кінець березня — квітень. Рослина занесена до Червоної книги України. Природну особливість намагаються не лише показувати, а й охороняти.
Село пов’язане з територією Національного природного парку «Синевир». Поруч є гірські маршрути, ліси й природні локації. Через парк проходять піші, велосипедні й кінні шляхи. Один із популярних напрямків — від Колочави до гори Стримба. За одну поїздку можна поєднати музеї з активним відпочинком.
Сюди їдуть за етнографією, локальною історією, архітектурою, музеями просто неба, кухнею й виходом на маршрут. Природне оточення залишається важливою частиною враження. Голова Колочавської громади Василь Худинець розповідав, що туризм давно розглядають як економічну складову розвитку території, а міжнародне визнання стало додатковим поштовхом. Турист витрачає гроші на проживання, харчування, транспорт, екскурсії та місцеві товари.
Синевирська Поляна має іншу головну перевагу — природу. Село лежить у серці Карпат, поблизу озера Синевир і на території, пов’язаній із однойменним національним парком. Озеро входить до переліку семи природних чудес України. Зводити село лише до дороги до водойми було б помилкою: UN Tourism відзначає понад 65 туристичних об’єктів і систему природних і культурних маршрутів.
Продукт будується на різних способах взаємодії з природою. Є піші маршрути, екологічні стежки, велосипедні напрямки, кінні прогулянки. Один шлях веде від урочища Красний до озера Синевир, інший — від Музею лісу і сплаву до Дикого озера Озірце. На території парку працюють реабілітаційні центри для бурих ведмедів і хижих птахів.
Синевирська Поляна цікава не лише пейзажами. Тут формується модель екотуризму, де природа є головним ресурсом, а інфраструктура має зробити її доступною без надмірного втручання. UN Tourism відзначає екологічні ініціативи, сталий туризм і роботу з місцевими виробниками й майстрами. Розвиваються культурні маршрути та етнографічні програми високогір’я Закарпаття.
Природний туризм доповнює історія. У парку є Музей лісу і сплаву, старовинні дерев’яні церкви та об’єкти, пов’язані з оборонними спорудами часів Другої світової війни. Поїздка може складатися не лише зі схеми «готель — озеро — готель».
Міжнародний статус отримало не саме озеро. Відзначили село й громаду, які працюють із природними ресурсами, культурою, підприємництвом та інфраструктурою.
Чотири українські села показують різні моделі сільського туризму. Ворохта спирається на курорт і спорт. Урич — на середньовічну спадщину і Тустань. Колочава — на музеї та етнографію Закарпаття. Синевирська Поляна — на природу й екотуризм. Визнання отримали громади з різними характерами, а не однакові «туристичні картинки».
Для мандрівника вони радше доповнюють одне одного, ніж конкурують. Поїздку не обов’язково обмежувати одним населеним пунктом: у Карпатах є чимало інших місць із власною атмосферою.
Для громад статус Best Tourism Villages може стати не фіналом, а наступним етапом. Сама відзнака не збудує дороги й не замінить місцевий бізнес. Але вона дає увагу, якої невеликим селам часто бракує. Від того, як громади цю увагу використають, залежить, чи стане престиж робочими місцями, новими маршрутами, інвестиціями й збереженням спадщини.
Українська четвірка вже показала, що потенціал є. Судячи з нових заявок на 2026 рік, список сіл у міжнародній туристичній мережі ще може зрости.
