6 вересня в православному календарі відзначають день пам’яті святого мученика Євдоксія і тих, хто постраждав разом із ним. Святий походив із Каппадокії — історичної області Малої Азії. Він служив у війську і мав авторитет серед воїнів. За переказами, Євдоксій не приховував належності до християнської громади, хоча в ті часи це могло коштувати життя.
Коли почалися переслідування християн, його заарештували. Від нього вимагали зректися Христа і принести жертву язичницьким богам. Святий залишився непохитним. Перед судом він мужньо визнав свою віру. Для нього християнство було не лише переконанням, а способом життя.
Євдоксія піддали катуванням. Страждання не змусили його відступити. Зрештою мученика стратили. За церковним переказом, разом із ним постраждали й інші християни, серед яких згадують Зинона і Макарія. Вони також залишилися вірними вірі.
Особливе значення має те, що Євдоксій був воїном. Він жив у середовищі, де відданість державі й імператору вважалася найвищою цінністю. У момент випробування він поставив вірність Христу вище за страх перед покаранням.
Пам’ять преподобного Архипа та народні звичаї
Цього дня також згадують преподобного Архипа. Відомості про його життя збереглися в церковному переданні. Він присвятив себе вірі й прагнув жити за євангельськими заповідями. Святий обрав шлях подвижництва, відмовившись від багатьох земних прив’язаностей. Основою його життя стали молитва, піст, праця й духовне зосередження.
Подвижницький шлях вимагав витривалості. День за днем Архип зміцнював віру молитвою і терпінням. Він не шукав слави чи людського визнання. Його подвиг полягав у щоденному служінні Богові та боротьбі з власними слабкостями.
За старим календарем 6 вересня в Україні вшановували пам’ять священномученика Євтихія. За проповідницьку діяльність він зазнав переслідувань і мучень, але не відмовився від віри. Церква називає його священномучеником — священнослужителем, який прийняв смерть за Христа.
Народні прикмети цього дня такі: багато павутиння на рослинах — до теплої погоди; чорні хмари — до швидкого похолодання; крик синиці — до дощової й холодної осені.
За давнім повір’ям, цього дня уникали мити голову: вважалося, що вода може «змити» пам’ять, розум або життєву мудрість. Віряни зазвичай ідуть до храму, моляться про здоров’я, захист від небезпеки та мир для родини й країни.
