Їжаки часто з’являються біля людських осель та домашніх тварин. Чи становлять вони реальну небезпеку? Зооволонтер Ксенія Михайлюк розвіяла стереотипи в інтерв’ю.
Основні ризики від колючих сусідів
- Гельмінти та кліщі: їжаки переносять паразитів, якими можуть заразити людей чи тварин. З одного їжака знімають десятки кліщів.
- Міф про сказ: в Україні не зафіксовано заражень через контакт з їжаками.
- Піна з рота: це маскування від хижаків, а не хвороба.
- Правець: ризик через подряпини чи укуси. Рекомендується перевірити щеплення.
- Порада: брати пораненого їжака лише в рукавичках чи тканині.
Чи варто боятися укусу чи контакту
Їжаки — “тваринки-відлюдники”, які уникають контактів. “Тобто якщо їх не “заганяти в кут” і не намагатись розгорнути колючий клубок — вони радо ігнорують всіх оточуючих”, — пояснила Михайлюк.
Вони можуть вкусити гострими зубами, пристосованими до хітину. Та зооволонтер наголошує: “Але небезпечними я б їх не назвала. Їжаки — маленькі. І зазвичай обирають стратегію втечі чи захисту голками”.
Щодо хвороб: “Їжаки зачасту мають ціле різномаїття гельмінтів“. Не їжте немитими руками після контакту. Сказу не зафіксовано: “Щодо сказу — наразі нам невідомо про задокументовані випадки хворих їжаків або заражень через них в Україні”.
Правець небезпечніший: його можна підхопити й від подряпини об паркан. Вакцинація в 16 років — остання, дорослі мусять стежити самостійно.
Піна з рота лякає: колюче тільце вигинається, йде піна. Насправді “це — маскувальний механізм“. Їжак вспінює ароматну субстанцію зі слиною й наносить на себе, стаючи непомітним для хижаків.
Кліщі — часта знахідка: їжаки риються в траві на рівні паразитів. “В цілому, їжаків краще не чіпати. Але знесилену тварину беріть обережно”.
