Радянський Союз “притягнув за вуха” дату свята перемоги у Другій світовій війні. Різниця між 8 та 9 травня — це прірва між вшануванням жертв і радянським “побєдобєсієм”. Про це розповів кандидат історичних наук, завідувач сектора Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачій.
Чому саме 9 травня?
Експерт нагадав: акт капітуляції Німеччини підписали 8 травня. Та в Москві вже настало 9-те число. “Тому цю дату Радянський Союз притягнув “за вуха”“, — зауважив Кабачій.
Різниця у підходах і спадщина “побєдобєсія”
Ключове — інший підхід до дати. “У вільному світі зосереджувалися на вшануванні пам’яті жертв“, — пояснив історик. Натомість “у Радянському Союзі в святкуванні було більше кітчу, особливо із приходом Брежнєва”.
Цей стиль успадкували сучасні лідери. Володимир Путін і Олександр Лукашенко “в цьому кітчу зростали“. Їхнє бачення 9 травня виливається в “побєдобєсіє“. “Гасло “можем повторить” — це про хвалькуватість“, — констатував фахівець.
У СРСР панувала заборона фронтової правди. За її висвітлення в щоденниках чи листах садили й безжально “рубали”. Згодом дехто намагався розкрити приховане.
Російський історик Микола Нікулін у книзі “Спогади про війну” описав реальність з погляду солдата. У 1975-му він повернувся на поле битви й побачив кількість непохованих скелетів. Це спонукало його писати “у шухляду”. Книга вийшла лише після розвалу СРСР.
Нікулін стверджував: “Першою жертвою війни є фронтова правда“. Війна в Радянському Союзі була злочинною передусім проти своїх солдатів. Їх слали на бійню за розпорядком. Командир після двох-трьох штурмів міг відійти в тил “на перепочинок”, — підсумував Кабачій.