Нікіта Добринін справжнє ім’я: Владислав Вакулович, що зачарував українські ефіри

Микита Добринін — це не просто сценічне ім’я. За ним стоїть Владислав Юрійович Вакулович, чоловік, народжений 30 грудня 1987 року в смт Провіденія на далекій Чукотці, який у чотири роки разом із батьками переїхав до Чернівців і назавжди пов’язав долю з Україною. Псевдонім став свідомим вибором, народженим у момент кар’єрного старту, коли звичайне ім’я могло стати перешкодою, а яскраве — ключем до сердець мільйонів.

Його шлях від студентських ефірів на місцевому чернівецькому радіо до національних телеканалів, посади головного редактора журналу XXL та ролі головного героя дев’ятого сезону «Холостяка» на СТБ — це історія наполегливості, харизми та вміння перевтілюватися. Участь у реаліті-шоу подарувала не лише всенародну любов, а й зустріч із Дашею Квітковою, шлюб, народження сина Лева та подальше дорослішання через випробування.

Сьогодні Микита Добринін — ведучий проєкту «Ближче до зірок» на ТЕТ, активний блогер, учасник благодійних забігів на підтримку ветеранів та людина, яка відкрито говорить про сім’ю, стійкість і цінність кожного дня. Його історія — це не казка про легкий успіх, а жива розповідь про те, як можна переписати власну ідентичність і залишитися вірним собі.

Дитинство на краю світу та повернення до українських коренів

30 грудня 1987 року в маленькому селищі Провіденія Чукотського автономного округу народився хлопчик, якого записали Владиславом Юрійовичем Вакуловичем. Холодні вітри, нескінченні сніги та сувора природа краю стали першим фоном його життя. Батько Юрій Євгенович Куря та мати Олена Миколаївна Поліщук вирішили, що малюкові потрібне інше середовище. У 1991 році родина переїхала до Чернівців — міста, яке стало справжньою батьківщиною для хлопця.

Чернівці зустріли Владислава м’яким кліматом Буковини, зеленню парків та атмосферою старовинного європейського міста. Тут він пішов до школи, тут сформувалися його перші захоплення літературою, публічними виступами та музикою. Вже в підлітковому віці він виявляв природну харизму: брав участь у шкільних концертах, пробував себе в самодіяльності. Батьки підтримували інтерес сина до слова — саме це пізніше привело його на філологічний факультет.

Переїзд із арктичного селища до підніжжя Карпат став для маленького Владислава справжнім відкриттям світу. Він пізнавав українську мову в її найтеплішому, буковинському варіанті, вбирав культуру, традиції та відчуття приналежності до великої країни. Цей досвід пізніше допоміг йому легко знаходити спільну мову з різними аудиторіями — від столичних глядачів до регіональних слухачів.

Освіта, перші ефіри та формування характеру

У 2004 році Владислав вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на спеціальність «журналістика». Навчання давалося легко — він закінчив факультет у 2009 році з відзнакою. Студентські роки були насиченими: участь у університетських заходах, конкурсах художньої самодіяльності, перші спроби ведення програм.

Ще в 16 років він почав працювати на місцевому радіо «Буковина». Голос, уміння тримати увагу та природна емпатія швидко зробили його помітним. Паралельно з навчанням він вів програми на чернівецькому телебаченні. Це був період експериментів — пошук власного стилю, роботи з мікрофоном, перші помилки та швидкі висновки.

Саме в студентські роки сформувалася головна риса майбутнього ведучого: здатність бути щирим навіть у прямому ефірі. Він не просто читав текст — він розмовляв зі слухачами так, ніби вони старі друзі. Ця якість стала його візитівкою на багато років.

Народження псевдоніма: чому Влад Вакулович став Микитою Добриніним

2008 рік став переломним. Молодий журналіст переїхав до Києва, щоб працювати на «Русском Радио Україна». Перші тижні на новій хвилі були тривожними: в ефірі вже був ведучий на ім’я Владислав. Два Влади в одному колективі — це плутанина для слухачів і незручність для керівництва.

Він швидко зрозумів: потрібне нове ім’я. Не просто псевдонім, а яскравий, запам’ятовуваний образ. У голові спливли улюблені з дитинства мультфільми про богатирів. Добриня Микитич — сильний, чесний, трохи лукавий герой билин — став ідеальним орієнтиром. Так з’явилося поєднання «Микита Добринін». Ім’я Микита взято від богатиря, прізвище — відгомін епічної сили та благородства.

Це рішення було не лише практичним — воно стало актом внутрішнього переродження. Молодий ведучий свідомо обрав героїчний архетип, щоб відповідати новим амбіціям і масштабам столичного ефіру.

З того моменту Влад Вакулович офіційно став Микитою Добриніним. Паспорт залишився старим, але в ефірі та на афішах народилася нова особистість — впевнена, харизматична, з легким відтінком казковості.

Кар’єрний злет: радіо, телебачення та глянцевий журнал

На «Русском Радио Україна» Микита вів хіт-парад «Золотий Грамофон» — проєкт, який став його довгограючою візитівкою. З 2008 по 2021 рік він залишався одним із найпопулярніших радіоведучих країни. Голос, інтонації, уміння жартувати та співпереживати зробили його улюбленцем ранкових та вечірніх ефірів.

Телебачення прийшло в 2010 році. Перші проєкти на Першому Національному — програма «Так просто» та шоу «Магія Цирку». Потім були канали 1+1 («Я люблю Україну», «Дикі і смішні», репортерство на «Голосі країни»), MTV Україна («Open Space», «Про кіно»), Інтер («Шалене весілля», голосові закадри). У 2014 році він закріпився на М1 як ведучий «Золотого Грамофону» та ранкового шоу «Guten Morgen».

З 2017 року Микита Добринін очолив редакцію чоловічого глянцевого журналу XXL. Ця посада дозволила йому впливати не лише на ефір, а й на візуальну культуру — стиль, моду, теми, які цікавили чоловічу аудиторію.

Ось коротка хронологія ключових етапів:

Кожен новий проєкт ставав для нього не просто роботою, а можливістю розширити межі власної впізнаваності та впливу.

«Холостяк-9»: реаліті, кохання та публічне випробування

Весна 2019 року. Микита Добринін стає головним героєм дев’ятого сезону шоу «Холостяк» на СТБ. Його обрали і команда проєкту, і глядачі через онлайн-голосування. Камери зафіксували щирі емоції, сумніви, романтику та драму. Саме на зйомках він зустрів блогерку Дарію Квіткову.

Романтика, яка почалася під прицілом камер, продовжилася в реальному житті. 21 травня 2020 року пара офіційно одружилася в РАЦСі, а 12 серпня святкувала весілля на березі Дніпра в колі близьких. 13 липня 2021 року народився син Лев.

Сімейне щастя, випробування та зріле рішення

Сімейне життя здавалося ідеальним: маленький син, спільні проєкти, публічна підтримка один одного. Проте з часом почуття почали змінюватися. У січні 2023 року пара оголосила про розлучення. Микита зізнавався, що намагався врятувати шлюб — навіть церковне вінчання мало стати новим диханням для стосунків. На жаль, згасання почуттів виявилося незворотним.

Важливо, що колишні подружжя зберегли повагу та зосередилися на вихованні сина. Вони регулярно бачаться, обговорюють важливі рішення щодо Лева. У 2025 році Микита відкрито коментував нові стосунки ексдружини з футболістом Володимиром Бражком — без ревнощів, із побажанням щастя. Це приклад зрілості, який багато хто оцінив.

Розлучення не стало крахом — воно стало новою главою, де головним пріоритетом залишився син і власний внутрішній спокій.

Сучасний Микита Добринін: ефіри, благодійність та нові грані

Сьогодні Микита Добринін — ведучий проєкту «Ближче до зірок» на телеканалі ТЕТ. Він активно веде Instagram (@nikitadobrynin), де ділиться не лише робочими моментами, а й особистими рефлексіями, спортивними тренуваннями та участю в благодійних ініціативах.

Він бере участь у забігах на підтримку ветеранів, зокрема в проєкті Go to the Future-2026. Разом із волонтерами та військовими, які втратили кінцівки, проводить тренування, надихає інших не здаватися. У 2025 році він вийшов на паркет благодійного спецвипуску «Танців з зірками», хоча спочатку сумнівався у своїх силах — і все ж довів справу до кінця.

Його публічні висловлювання про війну, цінність родини та необхідність підтримувати захисників звучать щиро і без пафосу. Він часто наголошує: найцінніше, що є, — це близькі люди, які чекають вдома.

Микита Добринін продовжує жити на повну: знімає ефіри, біжить заради важливих справ, виховує сина, експериментує з новими форматами. Його історія — це нагадування, що справжнє ім’я може бути лише відправною точкою. Головне — те, ким ти вирішуєш стати і які цінності несеш у світ.