В Україні стрімко зростають обсяги виробництва компонентів для оборонної галузі. Це дає змогу виробникам швидше реагувати на потреби фронту та гнучкіше обирати комплектуючі для нових розробок.
Локалізація стає ключовим трендом
Українські підприємства вже освоїли випуск корпусних елементів, механічних деталей, частини електронних плат і модулів. Активно розвиваються програмне забезпечення, системи управління та модернізація виробничих потужностей. Постачальники мають перевагу у швидкості логістики та оперативності.
За словами учасників ринку, в галузі одночасно тривають три процеси: локалізація простих і середньої складності компонентів, створення власних інженерних команд та інвестиції у серійне виробництво критично важливих деталей. Державні програми підтримки та оборонні кластери, зокрема Brave1, надають додатковий поштовх. Локалізація — тривалий процес, що потребує років роботи.
Частка китайських компонентів у частині українських безпілотників минулого року знизилася приблизно до 38%. Деякі виробники досягли рівня локалізації до 90%, тоді як інші все ще залежать від імпорту. Успішними прикладами стали камери для дронів — окремі компанії планують будівництво спеціалізованих підприємств для денних і нічних моделей. Також освоєно випуск гімбалів — систем камер із підвісом і програмним забезпеченням для стабілізації зображення, які не поступаються провідним західним аналогам.
Що залишається проблемним
Найскладніші мікроелектронні компоненти поки що залежать від імпорту. Створення власного виробництва потребує багатомільярдних інвестицій, тривалої підготовки та масштабного внутрішнього ринку, тому повне заміщення наразі неможливе. Виробники диверсифікують ланцюги постачання та збільшують закупівлі в країнах ЄС, США, Тайвані та Південній Кореї. Повністю відмовитися від китайських комплектуючих поки що неможливо, проте критичну залежність від одного ринку поступово зменшують.
