Міністерство оборони України наголошує на потребі в далекобійних 155-мм снарядах. Водночас артилеристи попереджають: повна відмова від боєприпасів меншої дальності може ускладнити роботу гармат на фронті.
Попри розвиток безпілотників артилерію неможливо повністю замінити дронами. Найкращий ефект дає поєднання: розвідувальний БпЛА виявляє ціль і передає координати, артилерія завдає удару, після чого дрон оцінює результат і коригує вогонь.
Поширення ударних і розвідувальних дронів змушує артилерію відходити далі від лінії зіткнення, розосереджуватися й скорочувати тривалість нальотів. Це підвищує попит на снаряди, здатні вражати цілі на більшій відстані.
Які снаряди використовують і скільки вони коштують
Найпоширеніший M107 належить до стандартних і відносно дешевих 155-мм снарядів. Він важить близько 43,2 кг, містить 6,6–7 кг вибухової речовини й має дальність близько 18 км.
Новіші M795, L15, DM121 та LU 211 мають більшу масу вибухівки або кращу фрагментацію. Залежно від типу та системи їхня дальність становить приблизно 22–40 км.
Далекобійні ERFB використовують поліпшену аеродинаміку. Варіанти з газогенератором Base Bleed можуть збільшувати дальність приблизно до 30 км для стволів L39 і до 41 км для L52.
Ще більшу дальність дають активно-реактивні снаряди з ракетним двигуном. XM1113 має заявлену дальність близько 40 км із L39 і до 60 км зі стволів завдовжки 50 калібрів і більше. Через двигун частка вибухової речовини в них менша.
Колишній міністр оборони Михайло Федоров заявляв про прагнення відмовитися від «коротких» снарядів на користь боєприпасів підвищеної дальності. Під час брифінгу перед відставкою він пояснив рішення не закуповувати короткі 155-мм снаряди й перенаправити кошти партнерів на далекобійні.
«Але, з іншого боку, якщо в нас зараз профіцит 155-го короткого на фронті, як я морально можу сказати: давайте цій компанії зараз або цій компанії дозволимо ще продати державі 155-й короткий? І тоді доводиться ухвалювати рішення — тільки дальній. Контракти зупиняються, партнери переказують гроші на дальні контракти, які потрібно було укладати рік тому, щоб зараз не було такої проблеми», — розповів він.
Представники «Української бронетехніки» заявили, що Міноборони припинило замовляти M107 і не розпочало закупівлю українських L15, зосередившись на снарядах типу ERFB. Один із виробників на умовах анонімності також повідомив про відмову від закупівлі 155-мм снарядів із дальністю до 30 км.
«Насправді офіційної інформації про те, що закупівлі зупиняють, немає. Але є запити лише на 30+ км… У Міноборони взагалі немає ні замовлень, ні опитувань постачальників», — сказав виробник.
У Міністерстві оборони відповіли, що продовжують виконувати контракти на снаряди з дальністю польоту до 30 км відповідно до переліку, який формується за пропозиціями Генерального штабу.
Генеральний штаб не розкрив дані про зміну потреб у різних типах снарядів, пославшись на ризик розкриття противнику інформації про дії Сил оборони. Президент України заявляв про необхідність збільшити постачання далекобійної артилерії.
«Обговорили необхідне постачання зброї та засобів для ведення бойових дій, реалізації ротацій, захисту нашої логістики й знищення логістики росіян. Потрібно більше далекобійної артилерії — снарядів 155-го калібру», — сказав президент.
За словами генерального директора «Української бронетехніки» Владислава Бельбаса, стандартний M107 за умов глобального дефіциту коштує близько 2,5 тисячі євро, L15 — 3 тисячі євро, а далекобійні снаряди — близько 5,5 тисячі євро за одиницю.
У 2026 році армія США закуповувала M795 приблизно за 1730 доларів, M1128 із донним газогенератором — за 4550 доларів, а активно-реактивний XM1113 — за 10 240 доларів. Це вартість самого снаряда без підривника та метального заряду.
Окремою проблемою є дефіцит порохів. Для типового пострілу M107 потрібно приблизно 6–6,5 кг метального заряду, тоді як снаряди з дальністю близько 30 км потребують 13 кг, а далекобійні ERFB та ERFB-BB — близько 17 кг. Далекобійний постріл потребує приблизно у 2,5–3 рази більше метального заряду, ніж M107.
Станом на 2024 рік лише близько 50% найбільших виробників 155-мм боєприпасів пропонували снаряди типу ERFB. У 2026 році Rheinmetall заявила про плани збільшити виробництво артилерійських снарядів у групі до 1,1 млн одиниць на рік до 2027 року. Концерн може виготовити й поставити Україні близько 100 тисяч далекобійних 155-мм снарядів на рік. Річний запит України до союзників становить 1,2 млн таких боєприпасів.
У Czechoslovak Group заявили, що до кінця 2026 року далекобійні боєприпаси мають становити близько 60% виробництва 155-мм снарядів. «Це відображає чітке зміщення світового попиту в бік артилерійських боєприпасів збільшеної та великої дальності», — наголосили в компанії.
Що кажуть артилеристи на фронті
Джерело опитало п’ятьох військовослужбовців артилерійських підрозділів на різних напрямках. Усі вони погодилися, що потреба в боєприпасах підвищеної дальності є надзвичайно високою.
«Потреба критична. Через розширення кілзони та збільшення кількості дронів робота з M107 або подібними снарядами невдовзі може стати неможливою», — зазначив військовий на умовах анонімності.
Командир 3-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї 12-ї бригади «Азов» на позивний «Тур» сказав, що далекобійні боєприпаси дають змогу уражати артилерію, пункти управління, місця запуску БпЛА, резерви та логістику противника, розміщуючи гармати далі від його засобів розвідки й ураження.
Четверо з п’ятьох опитаних не підтримали повної відмови від снарядів малої та середньої дальності. На їхню думку, різні типи виконують різні завдання.
«Необхідності переходити виключно на далекобійні снаряди немає. Боєприпаси різних типів і дальності мають свій спектр завдань», — пояснив командир самохідного артилерійського дивізіону 55-ї артилерійської бригади на позивний «Вулкан».
«Тур» зазначив, що снаряди малої та середньої дальності потрібні для дистанційного мінування, перекриття підходів противника та обмеження руху його техніки.
Командир самохідної артилерійської батареї 8-ї артилерійської бригади «Гармаш» 1-го корпусу НГУ «Азов» друг «Хантер» також виступив за поєднання різних типів. «Тому особисто я б робив акцент не на повному переході на один тип снарядів, а на достатній кількості сучасних боєприпасів, нормальній сумісності та стабільному забезпеченні», — пояснив він.
Один із військових на умовах анонімності підтримав повний перехід 155-мм артилерії на боєприпаси підвищеної дальності. «Далекобійним снарядом завжди можна вистрілити на меншу відстань, а звичайним на більшу — ні», — сказав він.
На гострій нестачі снарядів наголосив майор «Наполеон», перший заступник командира дивізіону — начальник штабу гаубичного самохідного артилерійського дивізіону 12-ї бригади «Азов».
«На жаль, боєприпасів наразі гостро бракує. Для забезпечення постійного вогневого впливу необхідно 30 боєприпасів дальністю понад 30 км і 30 снарядів дальністю 18-22 км. На кожну ціль за класичними нормами необхідно 8-12 боєприпасів, якщо ми говоримо про стрільбу на ураження. Для стрільби на придушення достатньо 5–6 боєприпасів, що ми зараз і робимо в умовах дефіциту боєкомплекту», — розповів він.
За його оцінкою, для постійного вогневого впливу підрозділу потрібен змішаний боєкомплект із далекобійних снарядів і боєприпасів середньої дальності.
Не всі артилерійські системи можуть використовувати снаряди з дальністю понад 40 км. M777, FH70, сучасні версії M109 та AS90 із 39-каліберними стволами можуть застосовувати далекобійні боєприпаси приблизно на 30 км. Системи зі стволами завдовжки 52 калібри можуть вести вогонь на відстані близько 40 км і більше.
Використання потужніших зарядів прискорює зношування стволів і збільшує навантаження на ремонт. «Більша відстань — більша потужність заряду — швидший знос артилерійської частини, зокрема ствола. Перестволення й оперативний ремонт артсистем зараз ускладнені великим обсягом робіт для підприємств та проблемами з деталями», — наголосив один із військових на умовах анонімності.
Усі опитані виступили за збереження артилерії менших калібрів. Її перевагами залишаються мобільність, менші габарити, швидкість розгортання, скорострільність і можливість працювати ближче до переднього краю.
«105 мм — однозначно так, на рівень батальйонів для заміни мінометів. Загалом це дуже хороший калібр: влучний, із невеликим розсіюванням, чудово підходить для виконання завдань на передньому краї та в глибині роботи батальйонів», — зазначив військовий на умовах анонімності.
За оцінкою «Наполеона», 155-мм системи зі стволами 52 калібри доцільно використовувати переважно проти планових цілей у глибині оборони противника. Системи L39 потрібні для підтримки піхоти на середніх відстанях, а калібри 105 і 122 мм — для безпосередньої підтримки піхоти та протидії інфільтрації.
Потреба України в далекобійних боєприпасах зростає через зміну умов на полі бою та розширення дронової «кілзони». Водночас такі снаряди дорожчі, потребують більше метального заряду й швидше зношують стволи. Тому військові виступають за збалансоване використання боєприпасів різної дальності, а не повну відмову від снарядів малої та середньої дальності.
