Дігтярне мило: користь і шкода для шкіри та волосся

Дігтярне мило — це натуральний засіб на основі березового дьогтю з вираженою антисептичною та протизапальною дією: воно допомагає при акне, лупі, грибкових ураженнях шкіри та подразненнях. Водночас це мило доволі агресивне для шкіри — сушить її, має різкий запах і підходить не всім, тому користуватися ним варто дозовано й за певними правилами.

Темний брусок із важким димним запахом упізнають одразу — навіть ті, хто ніколи ним не користувався. Дігтярне мило десятиліттями стояло в українських ванних кімнатах поруч із господарським і залишається одним із небагатьох косметичних засобів, які пережили моду і продовжують працювати так само, як і сто років тому.

Що таке дігтярне мило і з чого воно складається

Основа продукту — березовий дьоготь, речовина, яку отримують шляхом сухої перегонки зовнішнього шару березової кори. Березовий дьоготь витягують з кори дерева способом сухої перегонки — процесом, відомим у народній медицині вже кілька століть. Саме дьоготь надає милу характерного темно-коричневого, майже чорного кольору та впізнаваного їдкого запаху, який неможливо сплутати ні з чим іншим.

У класичному рецепті, окрім дьогтю (зазвичай 5–10% від маси бруска), використовують омилені рослинні олії — кокосову, пальмову, оливкову, іноді олію абрикосових кісточок для додаткового пом’якшення. Ароматизатори, барвники та відлушки в справжньому дігтярному милі відсутні — весь ефект дає саме дьоготь.

З хімічної точки зору дьоготь — складна суміш фенолів і терпеноїдних сполук, і саме завдяки їм продукт проявляє виражену антимікробну активність. Це не маркетингова легенда, а властивість, яку визнає й офіційна дерматологія: препарати на основі дьогтю десятиліттями застосовують у лікуванні псоріазу, себореї та інших хронічних шкірних станів.

Користь дігтярного мила для шкіри обличчя й тіла

Головна причина, чому це мило досі популярне, — реальна ефективність проти запальних процесів шкіри. При регулярному, але не надмірному використанні воно демонструє кілька відчутних ефектів.

• Боротьба з акне та висипаннями. Дьоготь підсушує запалені елементи, зменшує кількість бактерій на поверхні шкіри й допомагає прибрати закупорку сальних залоз, через яку і з’являються прищі та чорні цятки.
• Антисептична дія на дрібні пошкодження. Подряпини, тріщини на п’ятах, невеликі ранки загоюються швидше, оскільки мило перешкоджає розмноженню мікроорганізмів у пошкодженій ділянці.
• Допомога при грибкових ураженнях. Мило часто рекомендують як допоміжний засіб при грибку стоп і нігтів — не замість основного лікування, а в комплексі з ним.
• Зменшення жирного блиску. Дьоготь регулює роботу сальних залоз, тому шкіра довше залишається матовою після вмивання.
• Полегшення симптомів псоріазу та екземи. У період загострень мило знімає свербіж і зменшує почервоніння, хоча повністю ці хвороби воно, звісно, не лікує.

Окремо варто згадати педикульоз: дьогтярне мило традиційно використовували як народний засіб проти вошей і гнид, і певна інсектицидна дія в дьогтю справді присутня — хоча як єдиний метод лікування педикульозу сучасна медицина його не рекомендує.

Користь для волосся та шкіри голови

У догляді за волоссям дігтярне мило застосовують дещо інакше, ніж звичайний шампунь, — не щодня, а курсами, 1–2 рази на тиждень.

Джерела даних: матеріали профільних порталів про догляд за шкірою та волоссям, узагальнена дерматологічна практика.

Після миття дьогтярним милом волосся часто здається жорсткішим, ніж після звичайного шампуню, — це особливість мила як лужного продукту. Щоб пом’якшити результат, перукарі радять після нього обов’язково використовувати бальзам або ополіскувати волосся підкисленою водою (наприклад, з додаванням лимонного соку чи оцту).

Шкода дігтярного мила: коли краще утриматись

Попри всі переваги, це не universal-засіб для щоденного вмивання. Мило має доволі агресивну лужну формулу, і зловживання ним призводить до цілком передбачуваних проблем.

• Пересушування шкіри. Найпоширеніший побічний ефект — стягнутість, лущення, відчуття «натягнутої» шкіри після кожного вмивання, особливо у власників сухого чи чутливого типу.
• Алергічні реакції. Дьоготь — доволі сильний алерген, тому висипання, почервоніння чи свербіж після першого використання — сигнал негайно припинити застосування.
• Різкий запах. Аромат диму й дьогтю тримається на шкірі й волоссі ще деякий час після миття, що подобається далеко не всім.
• Заборона на відкриті рани. Концентрований дьоготь може подразнювати пошкоджену тканину і сповільнювати, а не прискорювати загоєння серйозних ран.
• Ризик для дітей раннього віку. Дітям до трьох років дерматологи не рекомендують дьогтярне мило через високу інтенсивність дії на ще незрілу шкіру.

Ще один нюанс — фотосенсибілізація: після контакту з дьогтем шкіра стає трохи чутливішою до ультрафіолету, тому влітку варто уникати прямого сонця одразу після вмивання таким милом або наносити сонцезахисний крем.

Кому дігтярне мило протипоказане

Перш ніж вводити засіб у щоденний догляд, варто оцінити стан шкіри та наявні хронічні хвороби.

1. Люди з дуже сухою або атопічною шкірою — ризик посилити сухість і подразнення переважає можливу користь.
2. Ті, у кого була алергічна реакція на дьоготь чи продукти з ним раніше.
3. Вагітні та жінки, що годують груддю, — варто попередньо порадитися з лікарем, оскільки фенольні сполуки здатні всмоктуватися через шкіру.
4. Люди з відкритими ранами, свіжими опіками чи глибокими пошкодженнями шкіри.
5. Власники світлого, дуже чутливого до сонця типу шкіри — через ризик фотосенсибілізації.

Як правильно користуватися дігтярним милом

Щоб отримати користь і мінімізувати ризики, дерматологи радять дотримуватися кількох простих правил.

• Не використовуйте мило щодня — оптимальна частота для проблемної шкіри обличчя 2–3 рази на тиждень, для тіла — трохи частіше, залежно від типу шкіри.
• Завжди тестуйте мило на невеликій ділянці шкіри (внутрішня сторона зап’ястя) перед першим повноцінним застосуванням і зачекайте 24 години.
• Після миття обов’язково наносьте зволожувальний крем чи лосьйон — це компенсує підсушувальний ефект дьогтю.
• Зберігайте мило в сухій мильниці окремо від інших засобів гігієни — воно швидко розм’якає у вологому середовищі.
• Для волосся використовуйте мило курсами по кілька тижнів, а не постійно, і чергуйте зі звичайним шампунем.

Дігтярне мило проти аптечних засобів із дьогтем

На полицях аптек, окрім мила, можна знайти шампуні, мазі та креми з дьогтем — і різниця між ними суттєва.

Джерело даних: узагальнена інформація виробників косметики з дьогтем.

Чи можна дігтярним милом мити інтимну зону та обличчя щодня

Для делікатних зон правило одне — обережність. Слизові оболонки надзвичайно чутливі до лужного pH мила з дьогтем, тому для інтимної гігієни його застосовують лише в окремих випадках за призначенням лікаря, і то не частіше кількох разів на тиждень, і ніколи не для щоденного використання.

Для обличчя ситуація схожа: людям із жирною шкірою, схильною до акне, мило підходить краще, ніж власникам нормальної чи сухої шкіри, для яких навіть двічі на тиждень може виявитися забагато. Головний орієнтир — реакція власної шкіри: якщо після миття з’являється стійке відчуття стягнутості, яке не минає за годину, частоту варто скоротити.

Дігтярне мило в побуті: не лише для шкіри

Антисептичні й репелентні властивості дьогтю знайшли застосування далеко за межами косметики. Городники використовують стружку дьогтярного мила, розчинену у воді, для обприскування рослин від попелиці та інших шкідників — запах дьогтю їх відлякує. Власники тварин іноді додають мило у воду для миття вольєрів і будок, щоб зменшити кількість паразитів. А в похідних умовах брусок такого мила часто беруть як універсальний антисептик для рук і дрібних подряпин, коли під рукою немає аптечки.