Основні виклики для оборонної промисловості
Створення української балістичної зброї вимагає довгострокової державної стратегії, фінансування та залучення приватного сектору. Проблема не лише в дефіциті коштів. Все крутиться навколо трьох стовпів: гроші, люди і залізяки. Гроші потрібні для закупівлі обладнання, оплати праці та навчання фахівців, — зазначив головний редактор видання Defense Express Олег Катков.
Далі починаються нюанси. Державні підприємства швидше отримують пряме фінансування. Приватні компанії зазвичай створюють продукт за власні кошти, а державні закупівлі вмикаються вже після того, як залізо довело свою працездатність на полі бою.
Роль держави та довгострокова стратегія
На думку директора з розвитку оборонного підприємства, офіцера Повітряних сил в резерві Анатолія Храпчинського, приватним виробникам допомогло б створення профільної державної агенції. Вона б виступала головним архітектором замовлень. За таким принципом працюють американська DARPA та європейська EDA. Вони не виробляють нічого самі, а шукають проривні ідеї, фінансують їх приватними компаніями та гарантують викуп успішних зразків.
Загалом ракетна програма повинна бути державною політикою на 10-20 років. Коли на законодавчому рівні внесуть програму, яка передбачає за 20 років стати на 70% незалежним виробником в оборонній галузі, тоді це працюватиме, — каже Храпчинський.
Поки що єдиної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу немає. Існують окремі компанії, які в умовах жорсткої конкуренції намагаються вижити або створити потрібні військовим продукти.
Україна продовжує просувати ідею створення власної балістики та європейської антибалістичної системи. Однак просування цієї ідеї супроводжується складнощами, оскільки поява нового гравця викликає побоювання в інших країн, — зазначив президент України Володимир Зеленський. Україна працює над європейською антибалістичною системою спільно з партнерами. Одним із перших учасників стала Швеція.
