Маріанська западина глибина: скільки метрів до дна

Маріанська западина — найглибша точка Світового океану, і її дно, Челленджерська безодня, лежить приблизно на 10 935 метрах нижче рівня моря. Це майже на два з половиною кілометри глибше, ніж висота Евересту над рівнем моря, якщо покласти гору на дно жолоба.

Точна цифра досі уточнюється вченими, адже виміряти найглибшу точку планети технічно непросто: тиск там перевищує тисячу атмосфер, а рельєф дна нерівний, тому різні експедиції фіксували дещо відмінні значення. Попри це, сучасні дані сходяться в одному — глибина западини робить її абсолютним рекордсменом серед усіх океанічних жолобів Землі.

Де знаходиться Маріанська западина і як вона утворилась

Западина простягається дугою довжиною близько 2550 кілометрів у західній частині Тихого океану, на схід від Маріанських островів і на південний захід від Гуама. Її середня ширина сягає приблизно 69 кілометрів. Формально територія найглибшої частини жолоба належить до морської акваторії Федеративних Штатів Мікронезії.

Жолоб виник унаслідок субдукції — процесу, коли одна тектонічна плита занурюється під іншу. Тихоокеанська плита, вік якої в цьому районі сягає близько 170 мільйонів років, повільно підповзає під меншу Філіппінську плиту. Стара океанічна кора важча й холодніша за молоду, тому вона легко “тоне”, утворюючи глибокий жолоб на межі зіткнення. Цей процес триває вже десятки мільйонів років, і саме через похилий вік і щільність плити западина здобула статус найглибшої на планеті.

Скільки метрів насправді: точні виміри глибини

Найточніші сучасні дані отримані під час експедицій батискафа Limiting Factor та судна DSSV Pressure Drop у 2019–2020 роках під керівництвом дослідника Віктора Весково. За результатами обробки цих вимірювань, опублікованими в науковому журналі Deep Sea Research, найглибша зафіксована точка дна становить 10 935 метрів із похибкою ±6 метрів при довірчій ймовірності 95%. Саме ця цифра нині вважається найбільш надійною в науковому середовищі.

Розбіжності між різними джерелами пояснюються не помилками, а особливостями методики: одні виміри спираються на акустичне зондування з поверхні, інші — на прямі покази тиску датчиків, встановлених безпосередньо на апараті біля дна. Гравітаційні поправки, солоність і температура води на різних глибинах також трохи змінюють розрахунок, тому вчені завжди вказують похибку поруч із цифрою.

Таблиця історичних вимірювань глибини

Нижче наведено, як змінювалися оцінки глибини найглибшої точки протягом останніх півтора століть.

Джерела даних: Вікіпедія, науковий журнал Deep Sea Research.

Виклик Челленджера: найглибша точка світового океану

Найглибша ділянка западини має власну назву — Челленджерська безодня, або Виклик Челленджера. Насправді це не одна точка, а система з трьох суміжних улоговин: західної, центральної та східної, кожна з яких провалюється глибше 10 850 метрів. Найглибші проміри зафіксовано саме в західній та східній улоговинах, тоді як центральна трохи мілкіша.

Координати найглибшої зафіксованої точки — приблизно 11°22′ північної широти, 142°35′ східної довготи. Назву безодня отримала на честь корвета британського королівського флоту HMS Challenger, команда якого 23 березня 1875 року вперше офіційно зафіксувала аномальну глибину в цьому районі за допомогою звичайної мотузки з вантажем — на той момент вона опустилася майже на 27 000 футів, перш ніж торкнутися дна.

Хто і коли спускався на дно западини

За понад століття людство здійснило на диво мало пілотованих спусків на саме дно западини — умови там настільки екстремальні, що кожна експедиція коштує мільйони доларів і вимагає роки підготовки. Ось основні віхи:

• 1960 рік — перше занурення людини. Жак Пікар і Дон Уолш на батискафі Trieste провели на дні лише близько 20 хвилин через тріщину в ілюмінаторі, спричинену колосальним тиском.
• 2012 рік — режисер Джеймс Кемерон здійснив перше соло-занурення на апараті Deepsea Challenger, провівши на дні майже три години і знявши унікальні відеоматеріали.
• 2019–2022 роки — інвестор і дослідник Віктор Весково побив усі рекорди, спустившись у Челленджерську безодню 15 разів на батискафі Limiting Factor, картографуючи всі три улоговини.
• 2020 рік — американська астронавтка Кетрін Салліван стала першою жінкою, яка побувала і в космосі, і на дні найглибшого жолоба планети.

Загалом із квітня 2019 до кінця 2022 року відбулося приблизно 20 пілотованих занурень до дна безодні — це більше, ніж за всю попередню історію людства разом узятою. Паралельно дно вивчали безпілотні зонди й автономні апарати, які додатково уточнювали карту рельєфу.

Тиск, темрява і температура: умови на дні жолоба

На глибині майже 11 кілометрів товща води тисне з силою приблизно 1086 бар — це приблизно у 1070 разів більше за нормальний атмосферний тиск на поверхні, або близько восьми тонн на квадратний сантиметр. Для порівняння: такий тиск здатний миттєво розчавити звичайний підводний човен, тому апарати для занурень будують із товстостінних титанових сфер.

Температура води біля дна тримається в межах 1–4°C — холодна, але не найхолодніша в океані, оскільки гідротермальні джерела поблизу подекуди підігрівають воду. Сонячне світло сюди не проникає в принципі: останні його промені зникають на глибині близько кілометра, тому вся решта товщі — суцільна, абсолютна темрява, де життя пристосувалося обходитися без фотосинтезу.

Порівняння з Еверестом та іншими рекордами глибини

Щоб уявити масштаб, найпростіше порівняти западину з іншими географічними рекордами планети.

Чи є життя на такій глибині

Попри абсолютну темряву та розчавлюючий тиск, дно западини не мертве. Дослідники неодноразово фіксували там амфіпод — дрібних ракоподібних, що харчуються органічними рештками, які осідають зверху, а також голотурій, поліхет та мікроорганізми, здатні витримувати тиск, що вбив би будь-яку звичайну клітину. Секрет виживання — особливі білки й молекули-осморегулятори, які утримують клітинні мембрани стабільними навіть під колосальним навантаженням.

Науковці також знаходять на дні пластикові мікрочастинки та сліди забруднення важкими металами — сумне підтвердження того, що навіть найвіддаленіший куточок планети вже не захищений від впливу людини. Це одна з причин, чому глибоководні експедиції останніми роками приділяють все більше уваги не лише геології, а й екологічному моніторингу.

Чому вивчення западини важливе для науки

Крім суто рекордного інтересу, Маріанська западина — природна лабораторія для геології, сейсмології та біології екстремальних середовищ. Регіон дуже активний сейсмічно: субдукція Тихоокеанської плити регулярно спричиняє землетруси, а їх вивчення допомагає точніше прогнозувати ризики для прибережних територій Тихоокеанського вогняного кільця. Дані про організми, здатні жити під тиском понад тисячу атмосфер, використовують і в біотехнології — зокрема при розробці стійких ферментів та вивченні меж, у яких взагалі можливе життя, що має значення й для пошуку життя на інших планетах з екстремальними умовами.